ГАРА́ТНУТИ, ну, неш, док., перех., діал. Однокр. до гара́тати. — А ти не втерпів і гаратнув його каменюкою по маківці? (Вільде, Сестри.., 1958, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 29.