ГАРА́НТ, а, ч. Той, хто гарантує що-небудь; поручитель. В особі Радянського Союзу український народ, як і всі інші народи, мав надійного гаранта свого національного суверенітету і незалежності (Рад. Укр., 24.Х 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 29.