ГАРА́ЗДИ, ів, мн., діал. Достатки. Галицькі гаразди… Гей, хто ж не чув про них здавен-давно? (Козл., Відродження.., 1950, 8); Була молодість — не стало молодості, була сила — в чужі гаразди спливла (Стельмах, Хліб.., 1959, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 29.