ГАПЛИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до гапли́к. Чумарка на Якові була застебнута на гаплички (Мирний, І, 1954, 287); * У порівн. Кров одразу потече. Бо крізь білі рукавички враз проб’ються пазурі крючкуваті, мов гаплички, — так і вп’юмься, мов щурі (Л. Укр., І, 1951, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 28.