ГА́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до га́нок. Підперли ганочок старий Дбайливо білені колони, І сонце вранішнє червоне Їх орожевлює згори (Рильський, III, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 26.