ГА́МІР, мору, ч. Те саме, що гам¹. Франко прислухався до нічного гамору великого міста (Сміл., Крила, 1954, 127); До них линув невиразний гамір трудового дня на колгоспному дворі (Кучер, Вогник, 1952, 59); Він заглибився в свої ієрогліфічні картки і не звертав жодної уваги на грюкання дверей, шум, гамір людських голосів (Досв., Вибр., 1959, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 25.

Гамір, мору, м. Шумъ, крикъ. Желех. В містечку почався…. гамір. Левиц. І. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 270.

га́мір див. га́лас.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 130.