ГАМОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., діал. Галасувати. Усе те сунулося.., кричало, гаморило (Фр., IV, 1950, 468); — А скажіть-но, як її [землю] ділитимуть? — гаморіло жіноцтво (Кач., II, 1958, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 25.

Гаморити, рю, риш, гл. Кричать, шумѣть. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 270.