ГАМ¹, у, ч. Безладне звучання багатьох голосів; крики, галас. Гармидер, галас, гам у гаї (Шевч., II, 1953, 15); Що тут коїлося, що творилося! Гам, лемент, гаряча, пекельна тиснява… Кінця не видно ярмаркові (Гончар, І, 1959, 44).

ГАМ², виг., розм. Уживається як присудок за знач. га́мати. А я пряник гам та гам, — "Вибачайте, не віддам!" (Гл., Вибр., 1957, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 24.

Гам, му, м. Крикъ, шумъ. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 333.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 269.