ГАЛЯБА́РДА, и, ж., іст. Те саме, що алеба́рда.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 22.

Галябарда, ди, ж.

1) Алебарда.

2) Особый видъ топора. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 269.

галяба́рда = алеба́рда — рід списа на довгім держаку з гостроконечною секирою й гаком.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 130.