ГА́ЛЯ, і, ж., діал. Полонина. Кину свої жалі на зелені галі, пущу бором свою тугу, чи не знайде другу (Л. Укр., І, 1951, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 22.

га́ля —

1) полонина. Кину свої жалі на зелені галі, пушу бором свою тугу, чи не знайде другу (Леся Українка);

2) народна весняна гра, пов’язана з водінням гаївок (див).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 130.