ГАЛЮЦИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Перебувати в стані галюцинації. Журба отетерів. Йому здається, що він галюцинує. Та ось він опам’ятався, зробив несміливий крок до Галинки (Епік, Тв., 1958, 597); — Це звичайний місячний міраж? — пробувала заспокоїти себе Сахно. — Чи я галюциную з перевтоми? (Смолич, І, 1958, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 22.