ГАЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка.
1. Сповільнювати рух чого-небудь або зупиняти щось (звичайно за допомогою гальма). Ні в якому разі не дозволяється гальмувати верстат натискуванням руки на шків, патрон або пас (Практ. з машинозн., 1957, 159); // без додатка. Зупинятися або уповільнювати свій рух (про засоби транспортування). Ешелон гальмує, помалу зупиняється (Ю. Янов., IV, 1959, 202); // Приводити в дію гальмо для сповільнення руху або зупинки чого-небудь. Гальмувати доводилось по двоє коліс, і залізні шини розпікалися на камені, як у горні (Гончар, І, 1954, 85).
2. Уповільнювати або затримувати рух чого-небудь. Нартал прикований до стовпа посеред темниці на короткім ланцюгу, кайдани дуже гальмують всі його рухи (Л. Укр., II, 1951, 424); Тверді стеблини пирію потрапляли між спиці коліс, заплутувалися там, і це дещо гальмувало розвинений біг (Смолич, І, 1958, 45); // перен. Затримувати розвиток, здійснення чого-небудь; бути гальмом (у 2 знач.). Лише соціалізм і комунізм, вчили К. Маркс і Ф. Енгельс, повністю звільняють літературу і мистецтво від усього, що гальмувало і спотворювало їх розвиток при капіталізмі (Рад. літ-во, 3, 1964, 25); Надмірно насичена вологою земля гальмує процеси мінералізації (Хлібороб Укр., 2, 1968, 14); //Стримувати (почуття, бажання). На те людям книги мудрі укладали, щоб людськії страсті вони гальмували (Фр., XI, 1952, 321); Ганна подумала, що надто багато разів у житті їй вже доводилося отак гальмувати себе, боячись загострити взаємини (Собко, Справа.., 1959, 259).
3. Викликати гальмування (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 23.