Про УКРЛІТ.ORG

гальмо

ГАЛЬМО́, а, с.

1. Пристрій для сповільнення руху або зупинки транспорту і т. ін. Вози, спускаючись на гарячих гальмах, лунко ячали в міжгір’ї (Гончар, І, 1954, 309); Вагони заскреготіли гальмами, з-під коліс білими злими хвостами майнули іскри (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79); Машина завила всіма гальмами і раптово, потопаючи в хмарі збитої куряви, зупинилася (Ряб., Жайворонки, 1957, 22).

2. перен. Те, що затримує що-небудь, не дає розвиватися, рухатися вперед; перешкода, затримка. У статтях Леніна було дано всебічне викриття капіталізму, який став перешкодою суспільному прогресові, гальмом для розвитку техніки і культури (Біогр. Леніна, 1955, 122); Релігія стала великим гальмом розумового і суспільного розвитку (Наука.., 12, 1958, 51).

3. Те саме, що гальмува́ння 2. Гальмо, обумовлене снотворним рефлексом, ми називаємо загальним гальмом, бо воно затримує й інші складнонервові явища (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 23.

Гальмо, ма, с.

1) Тормозъ для остановки колеса экипажа, колеса мельницы (деревянныя дуги, сжимающія посредствомъ веревки мельничное колесо, когда надо остановить его) и пр.

2) Переносно: препятствіе, задержка.

3) Изъянъ. А нічого собі шкапина, — без гальма, ні за що зганить. О. 1861. XI. Св. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 269.

вгору