ГАЛУ́ШНИК, а, ч., жарт. Любитель галушок. — Хто йде? — До Щорса на вечерю. Полтавські. — Проходьте, галушники (Довж., Зач. Десна, 1957, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 22.