ГАЛУ́ЗА, и, ж. Те саме, що гілля́. — Гойдав би ся ти [Гітлер] під осиковою галузою разом з твоїми геббельсами та геббельсенятами, — побажав Хома принагідно (Гончар, III, 1959, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 21.

Галуза, зи, ж. Вѣтвь. Гол. І. 206. Ум. Галузка. Ном. № 1045; Галузонька. Є у лісі галузонька. Гол. І. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 268.