ГА́ЛЛИ, ів, мн. (одн. галл, а, ч.).

1. іст. Римська назва кельтського племені, яке населяло в IV — І ст. до н. е. частину сучасної Франції, Бельгії та Північної Італії. Французька нація утворилась в результаті змішання давніх тутешніх жителів — галлів (кельтів) з германськими племенами (франками, бургундами), які вдерлися зі сходу в IV— VI ст. н. е. (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 87).

2. заст., поет. Французи.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 20.