ГАЛИЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. галича́нин, а, ч.; галича́нка, и, ж.). Жителі Галичини. Червона Армія Збруч переступила — галичанам сонце засвітило (Укр.. присл.., 1955, 405); Значну роль у збудженні інтересу до російської літератури у Франка, як і в деяких інших молодих галичан, відіграв Драгоманов (Рад. літ-во, 3, 1957, 38); Наскільки я чула про становище галичанок в товаристві, то се якась така неволя, що може б я скоріше на каторгу пішла, ніж на таке життя (Л. Укр., V, 1956, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 20.