ГА́ЛИЧ, і, ж. Збірн. до га́лка 1. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (Котл., І, 1952, 194); Тривожно каркаючи, знялася в повітря галич (Шиян, Гроза.., 1956, 29); * У порівн. А хлоп’яки, мов галич, укрили подорожні дерева (Панч, III, 1956, 542).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 20.