Про УКРЛІТ.ORG

галич

ГА́ЛИЧ, і, ж. Збірн. до га́лка 1. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (Котл., І, 1952, 194); Тривожно каркаючи, знялася в повітря галич (Шиян, Гроза.., 1956, 29); * У порівн. А хлоп’яки, мов галич, укрили подорожні дерева (Панч, III, 1956, 542).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 20.

вгору