ГАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., діал. Квапити. Пождіте, гамуйтесь трохи, не галіте. Піду я до людей старих; Щоб їх о пеклі розпитати (Котл., І, 1952, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 20.

Галити, лю, лиш, гл.

1) Гладить галом (См.).

2) Спѣшить торопиться. Пождіте, вгамуйтесь трохи, не галіте. Котл. Ен. ІІІ. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 268.