ГАЛЕРЕ́Я, ї, ж.

1. Критий чи відкритий коридор, що з’єднує два або кілька приміщень; також довгий балкон вздовж будинку. Навкруги його (будинку] була галерея попід стріхами, а в садок виступав круглий ганок чи тераса (Н.-Лев., І, 1956, 442); Семен піднявся по стрімких залізних сходах і опинився на галереї, яка вела до входу в цех (Собко, Біле полум’я, 1952, 7); * У порівн. Легкі, білі хмарки двома довгими рядками стали по обидва боки до самої палати, наче довга галерея (Н.-Лев., IV, 1956, 38).

2. Верхні яруси театру, цирку і т. ін. Місця були заповнені від партеру до останнього ряду галереї (Ле, Право.., 1957, 64).

3. Довгий вузький підземний хід у військових спорудах, при гірничих роботах і т. ін. Ми вийшли у величезну підземну галерею (Трубл., II, 1955, 289); * Образно. Дід з онуком забрали лопати І, розкидавши сніг од дверей, Вдвох прорили від самої хати Кілька довгих вузьких галерей (Мас., Степ.., 1938, 18).

4. Спеціальне приміщення, художній музей, в якому розміщені для огляду твори мистецтва. Вчора абдивився акваріум, і зоологічний сад, а сьогодні.. Новий музей і Національну галерею (Коцюб., III, 1956, 266); Великим піклуванням радянської влади оточені також засновані вже після визволення Львівська картинна галерея та численні музеї (Козл., Відродження.., 1950, 69).

5. кого, чого, перен. Довгий ряд, низка. Моя пам’ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія, при яких умовах (Коцюб., II, 1955, 428); Пишна галерея прихильників і служок грошового мішка, нещадних пригноблювачів і експлуататорів, понурих скнар і фанатиків збагачення вийшли з-під пера Тобілевича (Рильський, III, 1955, 284); У своїх віршах П. Тичина змальовує широку галерею поетичних портретів славних синів радянського народу ("Горький", "Фелікс Дзержинський") (Іст. укр. літ., II, 1956, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 19.