ГАЛЕ́РА, и, ж. Старовинне вітрильне багатовеслове військове судно. І в Рим галера припливла (Шевч., І, 1951, 550); На них [човнах] козаки вирушали у відважні походи в Чорне море і не раз громили турецькі кораблі — галери (Іст. УРСР, І, 1953, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 19.

Галера, ри, ж. Гребной корабль, галера. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. АД. I. 209.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 268.

гале́ра — середньовічний весло­вий корабель з 25 — 30 лавками для гребців (по 3 — 5 до кожного весла); гребцями на галерах були невіль­ники, а на турецьких галерах перев. українці, взяті в полон татара­ми під час нападів на Україну. А по Тібру із-за гаю Байдак випливає чи галера. На галері Везуть твого сина З неофітами в кайданах (Т. Шев­ченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 129.