ГАЛАЙКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ГАЛАЙКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал. Підсил. до гала́йкати. Його прозивали Галаєм, бо вічно, скоро вжене худобу в ліс, галайкоче та галайкоче і невгаває на волосок (Фр., І, 1955, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 18.

Галайкотати, кочу, чеш, гл. = Галайкати. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 267.