ГАЛАБУ́РДА, и, ж., діал. Бешкет. Упилася і завела таку галабурду в хаті, що, кажуть, добре, що ще не набила кого (Коб., II, 1956, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 18.

Галабурда, ди

1), ж. Дебошъ, дебоширство, буйство. Волынск.

2) м. = Галабурдник. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 267.