ГАЗОРОЗРЯ́ДНИЙ, а, е. В якому використовують світіння стовпа газу (неону аргону, гелію і т. ін.) чи пари деяких металів (ртуті, натрію, цезію) внаслідок проходження крізь них електричного струму. Замість застарілої форми світильників на громіздких стовпах на вулицях встановлено газорозрядні лампи на залізобетонних опорах сучасної конструкції (Рад. Укр., 20.Х 1965, 4); Багатопроменеву газорозрядну гармату створила в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона Академії наук УРСР група співробітників відділу променевої технології зварювання і обробки матеріалів (Веч. Київ, 14.ХІІ 1971, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 674.