ГАЗИРІ́, і́в, мн. (рідко, одн. гази́р, я́, ч.). Нашиті на верхній частині черкески гнізда для патронів. Муравйова Коцюбинський побачив точнісінько таким, як і першої зустрічі в Петрограді: малинова черкеска, білі шовкові викоти, срібні газирі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 675).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 13.