ГАЗЕТЯ́Р, а́, ч.

1. Видавець газети або її співробітник. Тяжка слабість змусила мене перемінити службу і я став газетярем, видавав і редагував (неофіціально) щоденний часопис (Коцюб., III, 1956, 281); Ліберальні газетярі в корені перекручують значення Державної думи в ході російської революції.. (Ленін, 9, 1949, 167); Газетярів — людей неспокійної долі — повинно цікавити все (Рад. Укр., 4.IV 1961, 1).

2. Той, хто продає газети на вулиці. В’юнкі газетярі.. снували в натовпі, розпродаючи газети (Рибак, Помилка.., 1940, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 13.