ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що газетя́р. Засіли письмаки собором у сто душ, високі розумом, в газетників преславні (Сл. Гр.); В цьому місті була не раз, та вперше прислухалась до газетника: — Останні навини, останні! (Ле, Вибр., 1939, 272).

ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., розм. Те саме, що газетя́р. Погане це життя такого газетчика та ще й у такому.. органі, як "Волинь" наша (Коцюб., III, 1956, 172); Газетчики-хлопчаки поринали в юрбу, вигукуючи назви газет (Донч., III, 1956, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 13.

Газетник, ка, м. Журналистъ, издающій газету или пишущій въ ней. Засіли письмаки собором у сто душ, високі розумом, в газетників преславні. К. Дз. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 264.