ГА́ДІВ, дова, дове. Прикм. до гад 1. Гадове око; // Уживається як лайливе слово. — Чи так-то, гадів син, він слуха? (Котл., 1, 1952, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 10.