ГАВОЛО́В, а, ч., зневажл. Про людину, яка ходить без діла, байдикує. Відповідала [Лукія] покупцям і гаволовам,.. спокійно вкидала в хряпкий глечик одержані гроші (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 9.