ВІЯ́СТИЙ, а, е. З довгими віями. Здалося — Марко нараз постарів, тільки горіли, променилися очі з-під віястих повік (Коп., Десятикласники, 1938, 43); Варочка за всяку ціну намагалася заплющити своїм пальчиком віясті Мишунині очі (Ю. Янов., І, 1954, 455).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 694.