ВІ́ЯЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ві́яльник.

2. рідко. Те саме, що ві́ялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 694.

Віяльниця, ці, ж. Вѣялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю. Александров. у. (Залюбовск.). См. Війка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 243.