ВІ́ТРОНЬКО, а, ч. Зменш.-пестл. до ві́тер. [Молодиці й дівчата:] Ой, повій, вітроньку, по крутій горі (Н.-Лев., II, 1956, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 689.