ВІТРИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до ві́тер. Вітрище непомірний Здіймав до неба хвилю навісну (Воронько, Славен мир, 1950, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 688.