ВІТРИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до вітри́на. У котромусь з вітринних дзеркал побачила своє відображення (Вільде, На порозі, 1955, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 688.