ВІТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Привітний. Маруся звісна стала всім.. Вітливим серцем і цнотою (Греб., І, 1957, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 687.