ВІ́ТИ, віт, мн. (одн. ві́та, и, ж.). Відгалуження дерева, куща або трав’янистої рослини; гілки. А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Шевч., II, 1953, 8); Він [злий дух] пролітав понад долинами, де хвилювало золоте збіжжя, де рясні дерева клонили додолу важкі віти (Л. Укр., III, 1952, 549); І зійшла цариця з трону, зірвала лаврову віту (Вишня, І, 1956, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 687.