ВІТА́ЛЬНЯ, і, ж. Спеціально умебльована кімната для приймання гостей. За нею [їдальнею] блакитна вітальня, де ми сиділи зимою біля каміна (Коцюб., II, 1955, 260); Ще довго в хазяйській вітальні читали, співали, розмовляли (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 686.