ВІ́СІМ, восьми́ і вісьмо́х, числ. кільк. Назва числа та цифри 8; // чого. Кількість із 8 одиниць. Льняної пряжі три півмітки. Серпанків вісім на намітки, І двісті валяних гнотів (Котл., І, 1952, 181); Підривали мене Вісім раз у житті. Але я не звернув 3 трудового путі (Воронько, Три покоління, 1950, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 683.

Вісім, восьми числ. Восемь. Усім по сім, а мені буде вісім. Ном. № 3529.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 240.

ві́сім — назва числа 8 та його цифрового позначення, кількість із 8 одиниць; у духовному розумін­ні — це шлях, пройдений через сім сходинок-небес до задуманої ме­ти; вісімка — подвійний хрест, «престол Господа»; після семи днів посту і каяття на восьмий настає духовне очищення, отже восьмий день народжує нову людину.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 99.