ВІСТОВНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до вістовни́к. Хіба тільки зозулька, невтішна вістовниця, принесе звісточку, що її син бідолашний поліг серед чистого поля… (Мирний, І, 1949, 181); Осокорова пушинка біла У мою кімнату залетіла.. Мила госте, вістовниця літа! Я радий тебе вітати в себе (Вирган, В розп. літа, 1959, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 685.