ВІСПО́ВАНИЙ, а, е. Те саме, що віспува́тий. — Спробувати б ушкрябнути його писану пику, — озвався Січовик з віспованим обличчям (Ле, Україна, 1940, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 684.