ВІРЬО́ВКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що моту́зка. Щось теліпається на шиї у коня! Коли ж дивиться — вірьовка (Кв.-Осн., II, 1956, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 683.

Вірьовка, ки, ж. Веревка. Погуляв, як собака на вірьовці. Ном. № 12991. Ум. Вірьовочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 240.