ВІРШУВА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Поет. Корнель, Расін, Мольер, Вольтер, Гюго.., можливо, прекрасні, чудові літератори, віршувальники, ритори (Про мист. театру, 1954, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 683.

Віршувальник, ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 240.