ВІРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ві́рний 1, 2. Прощай, країнонька рідненька,.. Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Манж., Тв., 1955, 139); Скажи ж мені правду, словечко вірненьке (Пісні та романси.., II, 1956, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 680.

Вірненький, вірнесенький, а, е., Ум. отъ вірний.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 240.