ВІРАЖУВА́ТИ 1, у́ю, у́єш і ВІРА́ЖИТИ, жу, жиш, недок. Робити віражі (див. віра́ж 1 1) . Літак знов здіймається догори, знов робить коло за колом, віражує, ховається у хмарах і лине над шляхом (Трубл., І, 1955, 54); Марійка.. глянула вгору, де в зеленому небі, спалахуючи крилом, віражив мініатюрний літак (Донч., V, 1957, 219).
ВІРАЖУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., перех., фот. За допомогою віражу надавати знімкам, діапозитивам і кіноплівкам бажаного кольору та стійкості. Фотопапір з видимим зображенням віражують у віраж-фіксажі (Довідник фот., 1959, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 679.