ВІОЛІ́НА, и, ж. Те саме, що скри́пка. Десь там самотня віоліна Тужливо журиться в імлі… (Еллан, І, 1958, 74); Ридає вночі віоліна. О музико, серця не край (Сос., Вибр., 1944, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 679.