ВІОЛОНЧЕЛІ́СТ, а, ч. Той, хто грає на віолончелі. Неспокійний віолончеліст енергійно притиснув колінами віолончель (Досв., Вибр., 1959, 368); Першу премію серед віолончелістів завоювала вихованка Московської консерваторії Наталія Шаховська (Мист., 3, 1962, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 679.