ВІНЧЕ́СТЕР, а, ч. Вид мисливської рушниці. Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Досв., Гюлле, 1961, 60); Тріснуло ще раз по раз. Після того затарабанили вінчестери всіх мисливців (Трубл., І, 1955, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 678.