ВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вступати в шлюб за церковним обрядом. Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (Укр.. лір. пісні, 1958, 211); В церкві вінчалось разом десять пар молодих (Н.-Лев., І, 1951, 18).

2. перен. Завершуватися, закінчуватися чим-небудь. Вони [лемківські церкви] ..тризрубові, і кожний зруб вінчається окремим верхом (Дерев. зодч. Укр., 1949, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 678.

Вінчатися, чаюся, єшся, гл. Вінчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. Н. п. Вінчатонько, ка, с. Маленькій вѣнокъ. Сховайтеся, дівчатонька, під зелені вінчатонька. Грин. ІІІ. 92.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 239.