ВІЛЬША́НИК, у, ч., збірн., рідко. Те саме, що вільшня́к. Бійці добралися до острова, порослого вільшаником (Тют., Вир, 1964, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 676.