ВІЛЬНОНА́ЙМАНИЙ, а, е. Який наймається на роботу, працює за наймом. В отій самій хатині, в яку вбігали та вибігали жінки, варили їжу для небагатьох вільнонайманих робітників (Збан., Єдина, 1959, 350); // Який виконується за наймом, угодою. Зростання кількості мануфактур і особливо застосування вільнонайманої праці свідчили про безперечні успіхи в розвитку капіталістичної промисловості (Іст. СРСР, II, 9, 1957, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 675.